«Знає тільки Мару» Олена Рижко

Якщо ви вже трохи стомилися від чистих підліткових драм, пов’язаних із дорослішанням, нерозумінням батьків і невзаємним коханням, то ця книжка приємно здивує. Звісно, коли йдеться про підлітків, цих «вічних» тем уникнути не вдається (та й не варто, бо вони ж — частина життя), але у центрі цієї історії — Велика і Небезпечна Пригода. Вона знайомить зі світом темряви і підземель, який обожнюють дигери. Вона відкриває секрети цієї субкультури і ризики, які чигають на новачків. Вона лякає і заворожує, як неймовірний трилер. І — зізнаюся — читаючи цю книжку, я постійно думала про «Штольню» (хто пам’ятає цей провальний «перший український фільм жахів», де події теж відбувалися під землею?). І думала про те, що якби режисер працював на сценарії, побудованому на книжці «Знає тільки Мару», то фільм йому вдався б бомбезний — з підземеллями, небезпеками, пригодами і навіть коханням.

Про автора. Письменницю Олену Рижко я для себе відкрила завдяки тій-таки серії для підлітків ВЦ «Академія» (про її книжку «Дівчина з міста» писала для блогу Якабу).  Поза тим, авторка далеко не є початківцем, за її плечима — кілька «дорослих» романів, поетичних збірок і навіть літературознавчих досліджень.

Про сюжет. Це мала бути цікава, адреналінова, але загалом безпечна пригода: п’ятеро підлітків відгукнулися на оголошення долучитися до екскурсії нічними підземеллями міста, і в кожного з них була своя мотивація. Серж давно мріє стати дигером, але ця субкультура дуже закрита і новачків до неї приймають неохоче, тож навіть такий «туристичний» похід може бодай трохи наблизити його до мрії. Ботан і тишко Ігор хоче довести дівчині (але насамперед — собі), що він спроможний на Вчинок. Леся знуджена і розчарована тим, що омріяне «доросле» життя зовсім їй не вдається, тому ця екскурсія — чи не остання на найближчий час нагода довести знову ж таки собі, що вона здатна бути самостійною і приймати важливі рішення. Яна намагається повернутися до життя після дуже болісної романтичної історії з гірким фіналом, тому нічна мандрівка — її спосіб «перезавантаження». А Мару-Марусі цю екскурсію подарувала подруга (яка сама, до речі, не пішла). І дівчина вирушає туди не тільки тому, щоб не образити подругу, а й для того, аби побороти внутрішніх демонів. Яких саме — вона розкаже сама, лише доч(ит/ек)айтеся до відповідного місця. А ще є їхній провідник у світ міських підземель, Міка — він дигер з досвідом і, в принципі, знає, що вести зелену школоту в небезпечне місце  — ідея не дуже вдала, але йому потрібні гроші, щоб сплатити борг, тож…

За всіма законами жанру, в певний момент все пішло не так і не туди. Обвал, який перекрив дорогу до виходу, — це був лише початок реально небезпечної пригоди, і якби не нагодився ще один дигер, крутий і загадковий Рум, то все закінчилося б дуже трагічно. Але хлопець рятує підлітків, Міку, ще кількох забдлудлих душ і ситуацію загалом. Тож закінчується все добре. Та чи буде в цієї історії продовження, знає тільки Мару — і коли дочитаєте, зрозумієте, чому.

Про враження. На моїй читацькій пам’яті, це перша українська книжка про дигерів (тобто я ж не стверджую, що їх не було взагалі — але принаймні я про такі не чула). І це тааак круто! Олена Рижко дає можливість зазирнути в сутінкове життя цієї субкультури, пізнати її романтику, дізнатися про ризики і небезпеки, які чигають на тих, хто вивчає підземне життя своїх міст. Цим, як на мене, книга особливо цінна. Але маю сказати, що дигерський антураж — дууже вагомий, але не єдиний плюс повісті.

Різні герої, різні життєві історії — достатньо яскраві, щоб запам’ятатися, але водночас і достатньо правдоподібні, щоб не викликати реакції «так не буває!». У персонажів цієї повісті бекграунди справді відрізняються — в когось найбільшою трагедією життя є зіпсований пухових, у когось — досвід жорсткого психологічного насильства, у когось — втрата близької людини. Хтось намагається стати ще популярнішим у своїй спільноті, хтось хоче бодай краплину тої популярності здобути. Хтось у стресовій ситуації впадає в істерику, хтось практично лізе особі протилежної статі в труси, а хтось зберігає залізні нерви і витримку. Завдяки такому різноманіттю характерів та емоцій книгу читати надзвичайно цікаво!

Окрім власне пригод (які не обмежуються перспетивою бути живцем похованим під землею — в певний момент до них додаються травми, вогнепальна зброя і ще багато цікавого), читачі можуть знайти тут ще дещо корисне. Зокрема, досвід переживання дуже складних життєвих моментів. Взагалі ця повість місцями схожа на сеанс групової психотерапії: люди виходять із зони комфорту, потрапляють у стресову ситуацію, озвучують свої проблеми і страхи, долають перешкоди і виходять назовні оновленими. У кожного життя трохи змінюється, навіть якщо це й не дуже помітно назовні.

Читати з… ліхтариком під ковдрою.

Можливі побічні ефекти: захочеться побачити, як під землею ростуть перлини.

 

Оставить отзыв