«Рослинний парадокс» Стівен Р. Гандрі

Здорова їжа нас вбиває. Ну добре, не вся, звісно. Але в тому, що ми звикли вважати здоровими і корисними продуктами, часто містяться дуже нехороші білки, які завдають нашому організму непоправної шкоди. Не вірите? Я теж у цьому сумнівалася, поки не взялася читати «Рослинний парадокс» доктора Стівена Р. Гандрі, відомого американського кардіолога. Він розвінчує деякі міфи «популярної дієтології», ошелешує новими відкриттями і пропонує свій варіант здорового харчування.

Про автора. Стівен Гандрі — доктор у всіх сенсах: і науковець, і медик. Закінчив Йель з відзнакою за спеціальністю «Біологічна та соціальна еволюція людини». Потім отримав власне медичну освіту і працював у Мічіганському університеті у сфері торакальної (грудинної) хірургії. Винайшов кілька корисних принципів, які зараз широко використовуються у світі для того, щоб захистити серце при відкритих операціях грудини. Певний час боровся з ожирінням і намагався розгадати вічну загадку: чому є люди, які дотримуються «правильного харчування» чи дієт і активно займаються спортом, але не худнуть? Відгадку знайшов, на її основі склав власну систему харчування і написав про це книжку 🙂

Обережно, лектини! 

Ще давні люди знали: ми — те, що ми їмо. Відповідно, якщо організм хворіє, значить, ви споживаєте щось, що йому шкодить (ну або недоотримуєте певних речовин). У багатьох випадках медики давно встановили взаємозв’язок між недугами і їхніми причинами. Але за останні десятиліття у світі стрімко зросла кількість аутоімунних захворювань, коли, грубо кажучи, організм «знищує» сам себе, сприймаючи якісь свої клітини за ворожі. Шукаючи причини, чому за відповідних умов організм поводиться не так, як мав би, Стівен Гандрі вийшов на… лектини. Це білки, які містяться, зокрема, в рослинній їжі, і їхня головна місія — захищати рослити від «ворогів», в тому числі — від людини. Коли ж людина забагато їх споживає, то вони поводяться як шпигуни — молекули цих лектинів вміють маскуватися під інші (наприклад, під молекули інсуліну) і запускати системні збої в роботі організму. Через ці збої ми маємо проблеми з травленням, набираємо вагу навіть тоді, коли робимо все для того, щоб схуднути, хворіємо на діабет, стаждаємо від автоімунних захворювань і інших проблем. Власне, щоб одужати і привести свій організм до норми, треба зважати на те, що ми споживаємо.

Але тут нюанс ще й в тому, що, як каже Гандрі, «ми — не тільки те, що ми їмо, але й те, що їсть наша їжа». Можна не споживати ГМО (які теж часто містять забагато лектинів) і харчуватися лише екологічно чистими продуктами, але якщо ти їси м’ясо тварини, яку годували кормом з високим вмістом лектинів — то вони потраплять і до тебе. Тому найкраще обирати курочок чи кізоньок, вирощених на пасовищі. (От тільки де мешканцю великого міста їх знайти?).

Окрім власне лектинів, шкоди, яку вони завдають, шляхів, якими потрапляють в організм, і того, як від них очиститися, автор говорить і про інші цікаві й важливі речі. Наприклад, переконливо пояснює, чому не бажано споживати «екзотичні» для твоєї місцевості овочі й фрукти. Або про те, що модна нині безглютенова дієта приносить більше шкоди, аніж споживання продуктів, які містять глютен (хіба що у вас на нього дійсно лабораторно підтверджена непереносимість глютену — але її діагностують лише в дуже невеликого відсотка людей). Бо завдяки еволюції людський організм навчився нормального його перетравлювати, але якщо ви відмовляєтеся від глютеновмісних продуктів, то бактерії, які його «споживають», відмирають «за нєнадобностью». Варто з’їсти згодом шматочок пшеничного хліба — і буде справді зле. І, до речі, випічка зі звичайного борошна значно менш шкідлива, ніж із цільнозернового. Чому? Бо в оболонці насіння міститься — тадам! — дуже багато лектинів!

Словом, «Рослинний парадокс» містить у собі чимало несподіваної і цікавої для роздумів інформації, яка має всі шанси вплинути на ваші харчові звички.

Про враження. Я покірно налаштовувалася на серйозний і трішки нуднуватий нон-фікшн. Але ця книжка схожа на якийсь екшн-детектив! Ці підступні лектини!  Ці несподівані загрози, які ховаються в невинних речах! Неочевидні речі і несподівані відкриття, ці перемоги і поразки, які відбуваються у світі травної системи! «Рослинний парадокс» — це, звісно, не «Гра престолів», але читати про війни протеїнів, бактерій та інших дрібненьких «персонажів» виявилося несподівано захопливо.

Більше того, з цієї книжки можна взяти практичні поради — наприклад, перевірити на собі систему харчування, яку пропонує автор. Він не лише окреслює її основні принципи, а й наводить приклади раціону і рецепти страв. Втім, для середньостатистичного українця, який мешкає в невеликому містечку, як оце я, постійно такий режим харчування з такими продуктами навряд чи підійде. Бо якщо авокадо, лосось чи перепелине м’ясо — це просто не дуже дешеві продукти, які складно (насамперед, фінансово) дозволити собі на щодень, то такі інгредієнти, як каштанове борошно , прошуто, батат чи масло з буйволячого молока просто не купиш у місцевих супермаркетах. Але це зовсім не значить, що програму Стівена Гандрі не можна випробувати на собі — просто треба обирати доступніші продукти, підшуковувати для них локальні відповідники. Я поки за це не готова взятися, але на майбутнє — хотіла б спробувати. Хтозна, може, і справді, відмовившись від любої серцю українця картопельки і квашених огірочків, можна заодно позбутися і купи проблем зі здоров’ям?;)

 

Доктор Стівен Гандрі

Оставить отзыв