«Франческа. Повелителька траєкторій» Дорж Бату

Дорогі левики з Видавництво Старого Лева вирішили нас з дітьми підтримати і підбадьорити і прислали пакуночок книг. Із «Франческою» для мене вони на 100% вгадали. Тому що мені вдалося хоч на деякий час втекти в неї від суму і болю, вона жодного разу не тригернула мене, зате заставила сміятися. І за це я особливо вдячна її автору Dorje Batuu (і так, прочитавши книгу, я знаю, що це взагалі-то не псевдонім, а бурятське ім’я Андрія Васильєва, ну але Вікіпедія сказала, що псевдонім, і я їй була повірила).
 
Так от, NASA, Командний центр управління польотами і дрім тім, яку всі інші чомусь називають філіалом божевільні. У цій команді є екс-журналіст, який працював для топових і міжнародних ЗМІ, й зумів перекваліфікуватися на оператора корекції траекторій, тобто людину, яка виконує суперскладні розрахунки і рухає супутники (це для мене взагалі щось зі сфери магії!). І є в ній Франческа — мініатюрна дівчина з пташиним голосом і вибуховим сицилійським характером, яка зворушливо рятує клопів від переохолодження і може однією фразою (і рушницею) приструнчити заїжджого бугая-офіцера, який вирішив, що цивільна дівчина на військовій базі — це гарний привід для масних жартиків. А ще Франческа заввиграшки виконує складні математичні розрахунки і, мов магніт, притягує халепи. Розбите скло, спалена кухня, синець під оком, скалка в руці… Це лише маленька дещиця всіх халеп, які випадають Франчесці. Деколи прилітає і Джорджіо (так, на італійський манер, дівчина називає свого напарника), тому вона подарувала йому шолом від футбольної форми.
Дорж Бату пише про будні військової бази, де розташована їхній підрозділ НАСА, і про щоденну роботу. Трохи розповідає технічних деталей, але зосереджується на живих моментах — часто комічних, але часом і серйозних та глибоких. Розмови про батьків і дітей, про (не)залежність від мафії чи грошей, про патріотизм і рівність — вони навіть якщо ведуться жартівливо, все одно озвучують важливі моменти. Часто такі глибокі міркування і судження звучасть з вуст полковника Вескотта — суворого, але справедливого керівника бази, який може вибачити своїм підопічними певні дрібні промахи, але на дух не переносить будь-які прояви дискримінації і бореться з ними жорсткими методами.
Усі персонажі «Франчески»- надзвичайно цікаві і колоритні. Можемо тільки здогадуватися, наскільки вони схожі на своїх реальних прототипів, але виглядають вони цілісно і дуже круто. А ще цікаво чути від них судження про ситуацію в Україні (часто вони бачать речі, неочевидні чомусь для багатьох українців) і враження від культурних артефактів, на яких зростали покоління ще наших батьків — так Франческа регоче з пісні «Уно, уно, уно ун моменто», називаючи її дуже кумедною абракадаброю, а полковних Вескотт, подивившись «Кін-дза-дзу», захоплюється тим, яку пародію на тоталітарне совєтське суспільство зумів зняти Данелія.
І ще один цікавий момент. «Франческа. Повелителька траєкторій» — книжка, яка виросла з ФБ-постів Доржа Бату у Фейсбуці. Це далеко не перший такий випадок, але. Зазвичай у таких книгах, зібраних з постів у Фейсбуці чи колонок і ЗМІ, добре помітно, що це писалося для соцмереж, і вони виглядають краще або гірше сшитими клаптиковими ковдрами, то «Франческа» цілком цілісна. Власне, до того, як взятися за книгу, я не була підписана на Доржа Бату, але тепер — так 🙂
Отож, якщо вам вам хочеться емоційно легкого, веселого, але не примітивного чтива, а ще вам цікаво більше дізнатися про внутрішню «кухню» НАСА або зрозуміти, чому фраза «віскі-танго-фокстрот» — це не запрошення випити і потанцювати, то беріть «Франческу» і насолоджуйтеся.

Дорж Бату

Оставить отзыв