«Аутсайдери» С.Е.Гінтон

Жива і пронизлива книжка, написана на початку 1960-х років, уже стала американською класикою. Її читають у школах — щоправда, не у всіх, в деяких — навпаки забороняють. Бо речі, про які пише Сьюзен Елоїз Гінтон, часто вважаються  надто жорсткими і кривавими, як для ніжної школярської психіки. Але те, як вона це робить, може надихнути підлітків на доленосні висновки і ключові зміни у їхньому житті.

Про авторку.  Сьюзен Елоїз Гінтон — відома янг-едалт авторка, і своєю славою вона багато в чому завдячує першому роману — власне, «Аутсайдерам». Коли цей текст було вперше опубліковано, вона була не просто молодою — юною 19-річною письменницею. Роман написала під час навчання в середній школі.

Про сюжет. Коли ти ростеш у невеликому американському містечку, а надворі 60-ті, то твоя доля багато в чому визначена тим, в якому районі ти народився — східному чи західному. Якщо ти з Іст-Сайду — ти «маснюк», і хай яким би розумним, добрим, відважним і чесним ти не був, довколишні бачать у тобі лише дрібного злочинця, малолітнього хулігана. Бонумом до цього всього зачасту йдуть ще проблеми у сім’ї і/або з грошима. А ще — соци, мешканці Вест-Сайду, «золоті» хлопчики й дівчатка на кльових тачках, з добропорядних сімей і нормальним домом, для яких головна розвага — спіймати й віддухопелити «маснюка». Чим сильніше — тим ліпше. Зрозуміло, що між ними іде війна — не на життя, а, натурально, на смерть. І ясно, що нічим добрим це не може закінчитися. Але з «Аутсайдерами» все набагато складніше — можливо, тому, що герої, з якими ми зустрічаємося на сторінках цього роману, не такі прості, як здається на перший погляд.

Брати Кертіси — Деррі, Живчик і Понібой — могли б стати гордістю міста, якби народилися деінде і не втратили так рано батьків. А так Деррі, котрий заввиграшки міг би здобути спортивну стипендію і успішно навчатися в універі, важко трудиться на будівництві, щоб утримувати братів. Живчик — чарівний юнак із зовнішністю кіноактора — засліплює усмішкою не однокласниць у школі, а клієнтів на автозаправці, куди влаштувався, щоб допомагати старшому. І лише Понібой — розумник, що перескочив через клас і навчається з на рік старшими дітьми — ретельно робить уроки, читає книжки, малює і милується заходом сонця. Але й він вміє за себе постояти у кривавій бійці. А ще є інші хлопці, кожен із яких чимось особливий, і разом вони — зграя, члени якої захищають одне одного від нападів соців.

Але один такий конфлікт із групкою соців, який розгорівся начебто через дівчат, а насправді — через глибоку ненависть, яка пролягає між ними і «маснюками», закінчується вкрай погано. Понібой і ще один хлопчак, улюбленець зграї, змушені втікати. І все, що стається з ними — і з рештою хлопців далі — круто змінює їхні життя, хоча, звісно, не завжди на краще. Виявляється, і в середовищі «масних» є місце геройству, а в середовищі «соців» — повазі і співчуттю. Але яку ціну їм усім доведеться заплатити, аби все це збагнути…

Про враження. Круто, захопливо, але не легко — отак читаються «Аутсайдери». Важко насамперед психологічно, бо в цьому романі є сцени, які просто-таки роздирають серце. Але, камон, література і має бути такою — спроможною зробити не лише добре, але й боляче. «Аутсайдери» спонукають задуматися про штуки, важливі насамперед для підлітків, які лише визначаються з тим, що робити зі своїм життям, але й умовно дорослих теж. Про те, наскільки обставини визначають нашу долю і наскільки в наших силах щось змінити. Чи варто здатися і стати тим, ким тебе всі бачать, чи можна спробувати змінити це бачення. І чи є насправді різниця між «благополучними» і «неблагополучними» — чи, може, у всіх схожі проблеми і всі дивляться на той самий захід сонця, думаючи про всю ту срань, яку їм підсовує життя…

«Аутсайдерів» читати можна і треба. Особливо коли тобі 14, як Понібою, чи 17. Хай не в шкільній програмі (бо, будемо чесні, для кого з підлітків вона є таким уже авторитетом?), але точно у шкільні роки. Але якщо ви давно не школяр, прочитати цей роман теж варто — бо маєте всі шанси взяти з нього дещо і для себе.

Читати з… бургерами і «пепсі» — щоб відчути той смак, який відчували герої.

С.Е.Гінтон

Оставить отзыв