«Ватага веселих волоцюг» Андрій Бачинський

Васька, Віт і Влад — це саме ті «три Ве», ватага веселих волоцюг. Відважні, кмітливі зірвиголові, справжні друзяки, які охоче кидаються одне за одним у будь-яку пригоду — чи то весь клас у поході ще на добу затримати, чи то вчительку біології мишкою налякати… Так одразу і не скажеш, що їхня дружба почалася із… закоханості. Бо Васька — Василина, коли прийшла у їхній клас, одразу зацікавила і тишка-комп’ютерника Влада, і першого хлопця на селі найпопулярнішого однокласника, руфера Віта. Але дівчина рішуче відшила романтичні очікування обох юнаків. Тому замість усіх цих романтичних дурниць вони утрьох зайнялися тим, що й належить у їхньому віці — пригодами.

Про сюжет. Якось прагнення Васьки прогулятися біля річки примушує Віта спуститися з піднебесся під землю і з руфера перекваліфікуватися на дигера. Ватага веселих волоцюг вирушає на променад набережною Полтви, дізнається більше про підземні ходи і ймовірно заховані там скарби, прокладають шлях до бажаного тунелю, але замість золота й діамантів знаходять там дивного бомжа, який зізнається, що оселився у цих підземеллях, аби відшукати певний артефакт і зняти родове прокляття…

Ну а далі друзі не можуть не допомогти реальному волоцюзі Сему — кожен зі своїх мотивів, та все ж. Пригоди на них чекають доволі ризиковані, але, на щастя, у ВВВ є кілька дорослих, здатних підтримати і підстрахувати — наприклад, Васьчин дядько, який дає чимало слушних порад і зводить із потрібними людьми, або класний керівник, який відмазує друзяк не тільки від директора, але й від поліції.

Про враження. Мене захоплює вміння письменників у невеликому обсязі тексту вмістити стільки цікавих тем і важливих тригерів! От і в Андрія Бачинського, крім доволі динамічного сюжету — пригоди, історичний детектив, дрібка містики — є ще, наприклад, про:

— цікавинки з історії і топографії Львова;

— упереджене ставлення окремих героїв до буцімто «пропащих» соціальних категорій (безхатьків, юних правопорушників) і приклади того, наскільки уявлення про них далеке від істини. Бо навіть авторитетного вченого  можуть сприйняти за бомжа, коли він в чужій країні ночує біля фонтану, бо на готель не має грошей (печаль, але правда). У цьому контексті згадується «Оселя — Емаус» у Винниках — і я дуже люблю, коли про цю волонтерську організацію говорять у художніх текстах 🙂

— роздуми на тему, чия робота престижніша й елітніша — вченого-науковця, який займається теоретичними проблемами, чи людини, яка працює руками, з любов’ю до своєї справи, і досконало знає своє ремесло;

— соціальне (або реальне) сирітство: усі троє юних героїв з різних причин ростуть без батьків.

«Ватага веселих волоцюг» — це повість, яка читається легко, але й лишає по собі вагомий післясмак. Дещо таке, про що можна поміркувати, коли усі пригоди героїв закінчуються.

Читати з… бабусиними пиріжками і чаєм.

Оставить отзыв