«Щоденник Лоли» Ольга Купріян

Якщо чесно, спершу до «Щоденника Лоли» я поставилася скептично. «Школу» не дивилася, про Лолу ніц не знала, тому приквел серіалу якось не зацікавив. Але потім прочитала уривок з роману-щоденника, згодом — кілька рецензій та оглядів. І запідозрила, що книжка може виявитися цікавою навіть тим, хто не бачив жодної серії «Школи». Здається, я не помилилася:) Хоча кілька серій перед тим, як братися за книжку, таки глянула — щоб візуалізувати собі героїв.

Але якщо ви таки дивитеся  «Школу», то точно знаєте Лолу.  У школі вона – крута блогерка-«двотисячниця», яскрава, стервозна, вродлива, стильна, готова на все, аби зняти крутий відос, який принесе якнайбільше лайків. Але майже ніхто не знає, чому цей блог для неї настільки важливий (пояснення «бо вона женеться за популярністю» виглядає надто примітивно) і з яким домашнім бекграундом живе Лола. А вдома у неї – стара бабуся, троє малюків, болісні спогади про маму і довжелезні рахунки за компослуги, лікування та інші щоденні потреби, на які доводиться заробляти. Так, з допомогою блогу.

Ольга Купріян настільки круто зуміла вжитися в образ Лоли, що написала цей щоденник її словами та її емоціями і розкрила справжні мотиви деяких вчинків екранної героїні. «Щоденник Лоли» починається як приквел до першого сезону серіалу і розповідає про життя Лоліти Гавриленко до того, як у їхню школу прийшли Ніка, Катерина Анатоліївна, Алекс і закрутилося оце все, але далі записи йдуть паралельно до подій, що відбуваються у серіалі. І розповідають усю правду про те, чого не побачили глядачі.

Власне, я подивилася усього шість серій «Школи», тому фінал книжки для мене став несподіванкою. В певний момент я ледь не розплакалася! А потім зрозуміла, що така-от реакція — ще один комплімент авторці. Бо вона не просто перенесла телевізійний образ в текст — вона створила таку пермонажку, в яку віриш і якій співчуваєш.  Окреме «спасибі» хочу сказати за мову — українську, грамотну, але живу, з усім цим суржиком і сленгом, яка звучить в реальних підлітків у реальних школах.

І хоч «Щоденник Лоли» не претендує на те, щоб бути порадником для інстаблогерів та влогерів, але деякі важливі моменти «закулісся» зірок Інстаграма і Ютуба таки розкриває (і я зараз навіть не про те, що блогер стає заручником підписників і рекламодавців, я про занотовані Лолою поради щодо контенту і розширення аудиторії —  в очах підлітків, які зараз реально повально хочуть бути блогерами це додасть книжці вагомих «плюсиків»). І, звісно, досвід Лоли ненав’язливо натякає, що до всіх цих порад треба ставитися критично.

До речі, якщо ви трохи знаєте серіальну Лолу, то вам знадобиться неабияка сміливість, аби взяти до рук цей щоденник – бо з тими, хто його без дозволу прочитає, вона обіцяє зробити таке-е-е… ну, дещо страшне, цілком у Лолиному стилі . Але навіть якщо ви й краєм ока не бачили «Школу», ця книжка має всі шанси вам сподобатися, бо по-справжньому відкриє для вас одну дівчинку – дуже популярну, дуже сильну, дуже вразливу й самотню і дуже живу.

Дякую видавництву #книголав за можливість прочитати книжку 🙂

Читати з… смачною латешечкою в симпатичному закладі

Оставить отзыв