«Дмитрик у Країні Синіх Троянд» Леонід Сапожніков

У дитячій літературі зараз тренд на реалістичні історії, які озвучують серйозні проблеми. Це — добре. Але за цим часто губиться казка, якої прагнуть дітлахи (та й дорослі іноді теж). «Дмитрик у Країні Синіх Троянд» — це книжка, яка захоплює читачів у вихор фантазії, яскраво, кольорово і колоритно описує пригоди головних героїв  і спонукає уяву малювати барвисті картини.

Про сюжет. Пригоди починаються того дня, коли маленький Дмитрик Метелко знаходить у шафі старшого брата живого робота Кібрика. Робот влаштовує хлопчику майстер-клас з прибирання (головна ідея — розкласти всі речі…за алфавітом!), а Дмитрик натомість малює для нього сині троянди і Дивовижного капітана з країни Дивувандії. І щойно робот висловлює сумнів, що такі квіти і така країна існують насправді — капітан Медіан оживає і запрошує нових приятелів у подорож до Країни Синіх Троянд на катері-жуйковозі «Карасик».

А далі все стає, як за Керроллом, «сuriouser and curiouser». На Дмитрика, який стає юнгою, чекає двобій з піратами, дивовижна втеча з полону і відкриття незвичайних локацій Дивувандії  — Дерева Добрих Справ, на якому ростуть шоколадні жолуді, Країна Працелюбів зі столицею у Бамбаламську, Посудні гори (рукотворні, утворені з немитого посуду), палац принцеси Невмії, королівство Ледарськ, яке лежить біля Кисільного озера. Тут хлопчик знайомиться з незвичайними персонажами — Бабусею Грибусею, яка заколисує працелюбів вечірніми билицями, її внучкою Тягнучкою, кроликом Пушком, який об’їдає літери в словах, перетворюючи предмети, які ці слова позначають, на щось інше (замість ЛОТОСа — ЛОТО, наприклад), Трамваєм Бажання, який виконує бажання іменинників, але тільки одне, і багатьма іншими.

І всі ці пригоди і знайомства Дмитрик переживає не просто так. У нього є місія: протистояти загарбницьким намірам Байдика, Ледарського короля, який постановив собі хитрощами завоювати і підкорити собі працелюбів. Місію буде виконано, хоч і не без проблем (зокрема, Дмитрик опиниться на волосину від страти), а як саме — не розкажу, аби не псувати задоволення від динамічного сюжету.

Про враження. «Дмитрик у Країні Синіх Троянд» — історія, цікава тим, що в ній немає зовсім фантастичних персонажів. Усі герої — люди і робот(и), тварини і машинерії, рослини і птахи — існують в реальному світі. От тільки Леонід Сапожніков наділив їх особливими властивостями, часом настільки незвичайними, що не припиняєш чудуватися фантазії автора. Тому, мені здається, ця книжка — гарний ключ до скриньки з дитячими фантазіями. Адже юні читачі можуть піти шляхом автора і надати чудесних властивостей найбуденнішим речам, які їх оточують, а зі своїх рутинних занять виростити фантастичні історії.

Цю книжку ми з Санькою читали перед сном — і прочитали з великим задоволенням. Вона казала, що навіть сни їй снилися яскравіші. А Назару дуже сподобалися малюнки — завдяки оцьому, він, наприклад, навчився слову «Рятуйте!» 🙂

І ось вам ще трохи Дивувандії ))

Дякую видавництву «Час майстрів» за можливість ознайомитися із цією книжкою.

 

Оставить отзыв